потріпувати
ПОТРІПУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перех. і неперех., що і чим. Стріпувати час від часу, злегка. Вона стоїть собі та коноплі потріпує (Сл. Гр.); Пес важко відсапував, звивався в'юном, зализуючи перебиту лапу, потріпував довгим рудим вухом, з якого капала кров (Дн. Чайка, Тв., 1960, 192); - Конячку підхльоскуємо... ньо, маленька! ньо, сліпенька!.. а вона, знаєш, так жваво головою потріпує, тюпає собі... (Вас., І, 1959, 80).
2. перех., перен., розм., заст. Порочити, ганьбити, осуджувати. Раз Радюк йшов попід одним домом і в одчинені вікна почув, як осудливі панії потріпували його ймення, судили й ганили його (Н.-Лев., І, 1956, 629); Коли прийшлося судити про справу управи і коли другі почали були потріпувати потроху членів, Лошаков мовчав (Мирний, III, 1954, 292).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потріпую | потріпуємо |
2 особа | потріпуєш | потріпуєте |
3 особа | потріпує | потріпують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потріпуватиму | потріпуватимемо |
2 особа | потріпуватимеш | потріпуватимете |
3 особа | потріпуватиме | потріпуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потріпував | потріпували |
Жіночий рід | потріпувала | |
Середній рід | потріпувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потріпуймо | |
2 особа | потріпуй | потріпуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | потріпуючи | |
Минулий час | потріпувавши |