потуманіти
ПОТУМАНІТИ, іє, іємо, ієте, док., розм. 1. Вкритися туманом. Потуманіло скло. Жаріє схід (Мисик, Біля криниці, 1967, 39).
2. Затьмаритися (про погляд, очі); // безос. Він почутив, що в голові у його зашуміло, в вухах загуло, в очах потуманіло (Н.-Лев., III, 1956, 394).
3. перев. із сл. голова, розум, перен. Втратити ясність думки; потьмаритися; // безос. Оверкові потуманіло в голові (Горд., II, 1959, 155).
4. перен. Втратити здатність ясно мислити; очманіти (про всіх або багатьох). Щось уступило в людей цеї ночі.. Все забули люди, потуманіли... (Хотк., II, 1966, 100).
5. перен. Стати сумним, зажуреним. - Скільки у вас часу для розмови? ..- О! - обличчя Мішеля на мить потуманіло, - тільки п'ять-десять хвилин! - Але посмішка зразу ж знову заквітувала на його обличчі (Смолич, V, 1959, 623).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуманію | потуманіємо |
2 особа | потуманієш | потуманієте |
3 особа | потуманіє | потуманіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потуманів | потуманіли |
Жіночий рід | потуманіла | |
Середній рід | потуманіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потуманіймо | |
2 особа | потуманій | потуманійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потуманівши |