потуплений
ПОТУПЛЕНИЙ 1, а, е. Дієпр. пас мин. ч. до потупити. Стоять, було, грізні колись запорожці, Тепер і немічні, й старі, Огнисті їх очі потуплені в землю (Щог., Поезії, 1958, 278); Фрося дивилась потупленим застиглим поглядом (Гур., Наша молодість, 1949, 69).
ПОТУПЛЕНИЙ2, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до потупити. Всі ножі потуплені.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | потуплений | потуплена | потуплене | потуплені |
Родовий | потупленого | потупленої | потупленого | потуплених |
Давальний | потупленому | потупленій | потупленому | потупленим |
Знахідний | потуплений, потупленого | потуплену | потуплене | потуплені, потуплених |
Орудний | потупленим | потупленою | потупленим | потупленими |
Місцевий | на/у потупленому, потупленім | на/у потупленій | на/у потупленому, потупленім | на/у потуплених |