потюпати
ПОТЮПАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. Піти, побігти дрібними кроками. Як ізвикне собака за возом бігти, то й за саньми потюпає (Номис, 1864, № 9566); Потюпала вража баба додому, тільки поглядує [поглядає] на свої діряві черевики та думає, яка-то вона гарна буде в червоних чоботях! (Стор., І, 1957, 24); Коненята, помахуючи підв'язаними хвостами, поволі потюпали повз колючу огорожу (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 742); // Поїхати (верхи або в екіпажі) підтюпцем. Їхали, куди кому довелось: хто прямцював у город, хто на Польських Фільварках остававсь, а ці потюпали Палестиною (Свидн., Люборацькі, 1955, 148); За чверть години він разом з кур'єром потюпав верхи до загону Самойлова (Добр., Очак. розмир, 1965, 150).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потюпаю | потюпаємо |
2 особа | потюпаєш | потюпаєте |
3 особа | потюпає | потюпають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | потюпав | потюпали |
Жіночий рід | потюпала | |
Середній рід | потюпало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | потюпаймо | |
2 особа | потюпай | потюпайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | потюпавши |