пошкандибати
ПОШКАНДИБАТИ, аю, аєш, док. 1. Піти, налягаючи на укорочену або хвору ногу. Бенедьо остався, щоб позамикати всі двері і брами, і відтак пошкандибав за Леоном (Фр., V, 1951, 386); Василько затарабанив голими п'ятами по мокрих боках коня. Слідом за ним пошкандибав на милиці і з цеберкою в руках босий товариш (Панч, II, 1956, 139).
2. Повільно піти. На панщині пшеницю жала, Втомилася; не спочивать Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать (Шевч., II, 1963, 318); Незнайомець нарешті прокинувся від своїх дум, зиркнув на сонце, що ховалось за обрій, і.. затерплими ногами пошкандибав до санаторію (Збан., Сеспель, 1961, 29).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкандибаю | пошкандибаємо |
2 особа | пошкандибаєш | пошкандибаєте |
3 особа | пошкандибає | пошкандибають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пошкандибав | пошкандибали |
Жіночий рід | пошкандибала | |
Середній рід | пошкандибало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пошкандибаймо | |
2 особа | пошкандибай | пошкандибайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | пошкандибавши |