поштуркуваний
ПОШТУРКУВАНИЙ, а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до поштуркувати. Виріс [Іван] між чужими, поштуркуваний, занедбуваний і кривджений, служив за харч і одежу (Фр., III, 1950, 126).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поштуркуваний | поштуркувана | поштуркуване | поштуркувані |
Родовий | поштуркуваного | поштуркуваної | поштуркуваного | поштуркуваних |
Давальний | поштуркуваному | поштуркуваній | поштуркуваному | поштуркуваним |
Знахідний | поштуркуваний, поштуркуваного | поштуркувану | поштуркуване | поштуркувані, поштуркуваних |
Орудний | поштуркуваним | поштуркуваною | поштуркуваним | поштуркуваними |
Місцевий | на/у поштуркуваному, поштуркуванім | на/у поштуркуваній | на/у поштуркуваному, поштуркуванім | на/у поштуркуваних |