поясненний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поясненний | поясненна | поясненне | поясненні |
Родовий | поясненного | поясненної | поясненного | поясненних |
Давальний | поясненному | поясненній | поясненному | поясненним |
Знахідний | поясненний, поясненного | поясненну | поясненне | поясненні, поясненних |
Орудний | поясненним | поясненною | поясненним | поясненними |
Місцевий | на/у поясненному, поясненнім | на/у поясненній | на/у поясненному, поясненнім | на/у поясненних |
пояснення
ПОЯСНЕННЯ, я, с. 1. Дія за знач. пояснити 1, 2. [Хлопець:] У неї все якось дуже просто і щиро виходить, до її подій зовсім не треба ніяких слів пояснення (Л. Укр., II, 1951, 104); Каретников вислухав терплячі пояснення командувача про причини негайної переправи через Сиваш (Ю. Янов., II, 1958, 238); Пояснення голови не всіх у залі задовольнило (Головко, II, 1957, 522); Вранці Оленчук з'явився в штаб і без довгих пояснень заявив Килигеєві, що згоден взяти капітана Дьяконова на поруки (Гончар, II, 1959, 36).
2. Писемний або усний виклад з метою виправдатися в чому-небудь. [Воронін:] Загалом, не бери надто близько до серця. Якось обійдеться. Підготуй пояснення, і, можливо, на тому й закінчиться (Лев., Нові п'єси, 1956, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пояснення | пояснення |
Родовий | пояснення | пояснень |
Давальний | поясненню | поясненням |
Знахідний | пояснення | пояснення |
Орудний | поясненням | поясненнями |
Місцевий | на/у поясненні | на/у поясненнях |
Кличний | пояснення | пояснення |