поіржавіти
ПОІРЖАВІТИ, іє. Док. до іржавіти. - А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! Чим я пшеницю коситиму? - вела далі Оленка (Вишня, І, 1956, 379); Мечі поіржавіли.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поіржавію | поіржавіємо |
2 особа | поіржавієш | поіржавієте |
3 особа | поіржавіє | поіржавіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | поіржавів | поіржавіли |
Жіночий рід | поіржавіла | |
Середній рід | поіржавіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | поіржавіймо | |
2 особа | поіржавій | поіржавійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | поіржавівши |