поїдений
ПОЇДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поїсти 1, 2, 5, 6. Він з ентузіазмом витаскував з-за пазухи купу старих брошур, поїдених цвіллю, показував їх хлопцям, тикав у них пальцем (Мик., II, 1957, 455); Після багатьох запеклих битв.., зі слідами тяжких трудів і злигоднів, порубані у січах, поїдені солоними хвилями на каторгах, стояли козаки перед своїм гетьманом, який дякував їм за хоробрість (Довж., III, 1960, 81); // поїдено, безос. присудк. сл. А випито скільки?! А поїдено.. скільки?! (Вишня, І, 1956, 394).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | поїдений | поїдена | поїдене | поїдені |
Родовий | поїденого | поїденої | поїденого | поїдених |
Давальний | поїденому | поїденій | поїденому | поїденим |
Знахідний | поїдений, поїденого | поїдену | поїдене | поїдені, поїдених |
Орудний | поїденим | поїденою | поїденим | поїденими |
Місцевий | на/у поїденому, поїденім | на/у поїденій | на/у поїденому, поїденім | на/у поїдених |