прекарій
ПРЕКАРІЙ, -я, ч. За Середньовіччя у Західній Європі – право користування землею, що надавалося власником на декілька років або пожиттєво безземельній або малоземельній людині на його письмове прохання, за що отримувач землі (прекарист) повинен був виплачувати чинш або виконувати панщину на користь власника; механізм виникнення кріпосного права в Європі.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прекарій | прекарії |
Родовий | прекарія | прекаріїв |
Давальний | прекарієві, прекарію | прекаріям |
Знахідний | прекарій | прекарії |
Орудний | прекарієм | прекаріями |
Місцевий | на/у прекарії | на/у прекаріях |
Кличний | прекарію | прекарії |