приголовач
ПРИГОЛОВАЧ, а, ч., діал. 1. Приголів'я. Здавалося Андрієві, що як сіла вона [мати] звечора біля приголовача, та так і просиділа до ранку, дивилася на нього, ледь-ледь перебираючи його кучері (Минко, Вибр., 1952, 8); Над ними стояв стражник й шурхав рукою під приголовач (Панч, Синів.., 1959, 57).
2. Верхній поперечний брусок у віконній рамі або одвірку. Заходячи в двері, чоловік трошки пригнувся, хоч приголовач одвірків був дуже високий (Ле, Право.., 1957, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приголовач | приголовачі |
Родовий | приголовача | приголовачів |
Давальний | приголовачеві, приголовачу | приголовачам |
Знахідний | приголовач | приголовачі |
Орудний | приголовачем | приголовачами |
Місцевий | на/у приголовачі, приголовачу, приголовачеві | на/у приголовачах |
Кличний | приголовачу | приголовачі |