приголомшливий
ПРИГОЛОМШЛИВИЙ, а, е. Який приголомшує (у 2 знач.). Звістка була приголомшливою, неймовірною (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 9); Легкий на слово, веселий, він любить, зібравши гурт цікавих, брехнути їм з свого вояцького минулого що-небудь приголомшливе, розгонисто-неймовірне (Гончар, Тронка, 1963, 131); Намагаючись відновити ту приголомшливу розмову, вона чітко уявляла її [Катерини] бліде, висмоктане обличчя, каламуть злості і збентеження.. в її очах (Коз., Листи.., 1967, 188); // Власт. станові приголомшеності. Орест знітився від приголомшливого чуття (Досв., Вибр., 1959, 353); Як стало відомо в колах румунської еміграції Женеви, розгром румунських дивізій на східному фронті викликав у Румунії приголомшливе і гнітюче враження (Кучер, Чорноморці, 1958, 146).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приголомшливий | приголомшлива | приголомшливе | приголомшливі |
Родовий | приголомшливого | приголомшливої | приголомшливого | приголомшливих |
Давальний | приголомшливому | приголомшливій | приголомшливому | приголомшливим |
Знахідний | приголомшливий, приголомшливого | приголомшливу | приголомшливе | приголомшливі, приголомшливих |
Орудний | приголомшливим | приголомшливою | приголомшливим | приголомшливими |
Місцевий | на/у приголомшливому, приголомшливім | на/у приголомшливій | на/у приголомшливому, приголомшливім | на/у приголомшливих |