придих
ПРИДИХ, у, ч., лінгв. Характерний для деяких мов глухий фрикативний звук.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | придих | придихи |
Родовий | придиху | придихів |
Давальний | придихові, придиху | придихам |
Знахідний | придих | придихи |
Орудний | придихом | придихами |
Місцевий | на/у придиху | на/у придихах |
Кличний | придиху | придихи |