приділ
ПРИДІЛ, а, ч. Окремий, боковий вівтар (додатковий до головного) у православному храмі. Бояри й дружинники стояли скрізь - зразу за молодими й біля криласів, у бокових приділах (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 282); Похований [князь Володимир] у церкві святої Богородиці в приділі святого Клемента (Загреб., Диво, 1968, 413).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | приділ | приділи |
Родовий | приділа | приділів |
Давальний | приділові, приділу | приділам |
Знахідний | приділ | приділи |
Орудний | приділом | приділами |
Місцевий | на/у приділі | на/у приділах |
Кличний | приділе | приділи |