придієслівний
ПРИДІЄСЛІВНИЙ, а, е. Який визначається дієсловом; підпорядкований дієслову. Прислівники найчастіше вживаються для вираження статичної ознаки іншої ознаки - динамічної, тобто виступають у ролі придієслівного означення (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 430); Придієслівне керування.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | придієслівний | придієслівна | придієслівне | придієслівні |
Родовий | придієслівного | придієслівної | придієслівного | придієслівних |
Давальний | придієслівному | придієслівній | придієслівному | придієслівним |
Знахідний | придієслівний, придієслівного | придієслівну | придієслівне | придієслівні, придієслівних |
Орудний | придієслівним | придієслівною | придієслівним | придієслівними |
Місцевий | на/у придієслівному, придієслівнім | на/у придієслівній | на/у придієслівному, придієслівнім | на/у придієслівних |