приклеєний
ПРИКЛЕЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приклеїти. Коли вийшов на сцену Василь, Яринка відразу його впізнала. Хлопцеві страшенно личили приклеєні молоді чорні вуса (Донч., IV, 1957, 178); // приклеєно, безос. присудк. сл. На обкладинці [папки] приклеєно ярлика з видрукуваним на машинці написом: «..Справа старшини Разуєва» (Логв., Давні рани, 1961, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | приклеєний | приклеєна | приклеєне | приклеєні |
Родовий | приклеєного | приклеєної | приклеєного | приклеєних |
Давальний | приклеєному | приклеєній | приклеєному | приклеєним |
Знахідний | приклеєний, приклеєного | приклеєну | приклеєне | приклеєні, приклеєних |
Орудний | приклеєним | приклеєною | приклеєним | приклеєними |
Місцевий | на/у приклеєному, приклеєнім | на/у приклеєній | на/у приклеєному, приклеєнім | на/у приклеєних |