прикурений
ПРИКУРЕНИЙ1, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прикурити.
ПРИКУРЕНИЙ2, а, е, розм. Покритий тонким шаром чого-небудь (пилу, кіптяви і т. ін.). Під поперечною стіною.. стояло бюрко, завалене паперами й подертими книжками, прикуреними зверху порохом (Март., Тв., 1954, 233); Стежкою повзли мої земляки.., згорблені та прикурені пилом (Фр., III, 1950, 218).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прикурений | прикурена | прикурене | прикурені |
Родовий | прикуреного | прикуреної | прикуреного | прикурених |
Давальний | прикуреному | прикуреній | прикуреному | прикуреним |
Знахідний | прикурений, прикуреного | прикурену | прикурене | прикурені, прикурених |
Орудний | прикуреним | прикуреною | прикуреним | прикуреними |
Місцевий | на/у прикуреному, прикуренім | на/у прикуреній | на/у прикуреному, прикуренім | на/у прикурених |