прилучений
ПРИЛУЧЕНИЙ, а, е. Діепр. пас. мин. ч. до прилучити. До зсилки [вироку про заслання] царський був прилучений наказ: - У краю тім живіть, як кождий хоче з вас (Фр., XIII, 1954, 351); Над'їхало до Корецького два улани з десятком татар. - Прилучені до пана хорунжого воєводою Чарнецьким, - пояснили шляхтичі (Стар., Облога.., 1961, 45); // прилучено, безос. присудк. сл. Аж тепер, коли прусський король став німецьким цісарем, то й польські країни, що йому піддані, прилучено.. до німецької держави (Драг., II, 1970, 321); Та чого його й дивуватися, як козаків до селян прилучено?.. І скажіть же, пригадали таке! (Мирний, IV, 1955, 365).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прилучений | прилучена | прилучене | прилучені |
Родовий | прилученого | прилученої | прилученого | прилучених |
Давальний | прилученому | прилученій | прилученому | прилученим |
Знахідний | прилучений, прилученого | прилучену | прилучене | прилучені, прилучених |
Орудний | прилученим | прилученою | прилученим | прилученими |
Місцевий | на/у прилученому, прилученім | на/у прилученій | на/у прилученому, прилученім | на/у прилучених |