примовчувати
ПРИМОВЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИМОВЧАТИ, чу, чиш, док., розм. Не говорити чого-небудь, приховувати щось. - Коли б же, - кажу їм, - не моє лихо тяжке, то хіба б я й не зробила?.. та бачите, - мені й підвестися не дає. - Та воно то так... не так підвестися, як... - одказують мені [дядько і дядина], примовчуючи (Мирний, І, 1954, 92); А ще він, Клим, - звісно, простак та дурень: не то, щоб примовчати та схитрувати, як то вміють інші люди, - взяв та так зразу й ляпнув: думаю, як бог поможе, в писарі оддати (Вас., І, 1959, 97).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примовчую | примовчуємо |
2 особа | примовчуєш | примовчуєте |
3 особа | примовчує | примовчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примовчуватиму | примовчуватимемо |
2 особа | примовчуватимеш | примовчуватимете |
3 особа | примовчуватиме | примовчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | примовчував | примовчували |
Жіночий рід | примовчувала | |
Середній рід | примовчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | примовчуймо | |
2 особа | примовчуй | примовчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | примовчуючи | |
Минулий час | примовчувавши |