присмирнілий
ПРИСМИРНІЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до присмирніти. - Уляно, а ти вийдеш сьогодні?.. - майже пошепки питається Давид.. - Куди? - округлюються повні, одразу присмирнілі уста (Стельмах, І, 1962, 103); Франка взяла за руку присмирнілого хлопця і навпрошки повела на гору (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63); Гнат лізе в кошик, витяга звідти присмирнілу курку і грудочку масла (Тют., Вир, 1964, 67); * Образно. Ніколи я не знав, що так люблю.. Понад Дніпром сріблисті верболози, Березу, що прозорі ронить сльози На тиху, присмирнілу мураву (Рильський, II, 1960, 278).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | присмирнілий | присмирніла | присмирніле | присмирнілі |
Родовий | присмирнілого | присмирнілої | присмирнілого | присмирнілих |
Давальний | присмирнілому | присмирнілій | присмирнілому | присмирнілим |
Знахідний | присмирнілий, присмирнілого | присмирнілу | присмирніле | присмирнілі, присмирнілих |
Орудний | присмирнілим | присмирнілою | присмирнілим | присмирнілими |
Місцевий | на/у присмирнілому, присмирнілім | на/у присмирнілій | на/у присмирнілому, присмирнілім | на/у присмирнілих |