пристяжний
ПРИСТЯЖНИЙ, а, е, рідко, 1. Якого підпрягають збоку від голобель для підмоги корінникові; підпряжний. Провалилася їхня тачанка на мосту.., а їй, Ганні, нічого не жалко, тільки кобилку свою любиму пристяжну гукає з берега: «Воля, Воля...» (Гончар, II, 1959, 263); Пристяжний кінь.
2. у знач. ім. пристяжний, ного, ч .; пристяжна, ної, ж. Кінь, підпряжений збоку від голобель для підмоги корінникові. [Дранко:] Пристяжні вскач біжать! Добрі конячки! (Кроп., І, 1958, 209); Він ударив пристяжного батогом (Шиян, Партиз. край, 1946, 84); Він діловито поправив уздечку правої пристяжної, поторгав гриву корінника і вже потім поважно усівся на високі козла (Кочура, Зол. грамота, 1960, 51).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | пристяжний | пристяжна | пристяжне | пристяжні |
Родовий | пристяжного | пристяжної | пристяжного | пристяжних |
Давальний | пристяжному | пристяжній | пристяжному | пристяжним |
Знахідний | пристяжний, пристяжного | пристяжну | пристяжне | пристяжні, пристяжних |
Орудний | пристяжним | пристяжною | пристяжним | пристяжними |
Місцевий | на/у пристяжному, пристяжнім | на/у пристяжній | на/у пристяжному, пристяжнім | на/у пристяжних |