присудження
ПРИСУДЖЕННЯ, я, с. Дія за знач. присудити, присуджувати. Присудження премій буде провадитись щорічно (Донч., VI, 1957, 591); Встановлення і присудження премій імені Т. Г. Шевченка - ще один яскравий вияв торжества ленінської національної політики (Мист., 2, 1962, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | присудження | присудження |
Родовий | присудження | присуджень |
Давальний | присудженню | присудженням |
Знахідний | присудження | присудження |
Орудний | присудженням | присудженнями |
Місцевий | на/у присудженні | на/у присудженнях |
Кличний | присудження | присудження |