притарабанити
ПРИТАРАБАНИТИ, ню, ниш, док., перех., фам. 1. Привести кого-небудь кудись, до когось (перев. силою або умовлянням). - Вони [безпритульні] с... слово дали нам, що не тікатимуть з дороги, -потвердив Старик, - і ви-виконали. Ми їх без варти притарабанили (Мик., II, 1957, 562); - Дівчата! Дивіться, якого вам кидія привів! Тепер уже не буде угайки за снопами. Онисько, ось глянь, кого я до тебе притарабанив! (Л. Янов., І, 1959, 100).
2. Принести що-небудь (перев. велике, громіздке). [Луїза:] Що ти там притарабанила? Влетіла без духу. А кошик назад принесла повним (Л. Укр., IV, 1954, 248); [Xаритон:] Дайте ви мені дзеркальце за п'ятнадцять копійок срібла, так я вам отаке здоровенне притарабаню й ціле, єй-єй, ціле!.. (Кроп., IV, 1959, 94); - Правда, хлопці? Гайда на станцію! Самі притарабанимо казан! (Мик., II, 1957, 565).
@ Притарабанить нетеча кого - уживається для вираження незадоволення з приводу появи когось небажаного. - Де ті в лихої години базари, а їх щовечора притарабанить сюди нетеча (Вас., І, 1959, 271).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притарабаню | притарабанимо |
2 особа | притарабаниш | притарабаните |
3 особа | притарабанить | притарабанять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | притарабанив | притарабанили |
Жіночий рід | притарабанила | |
Середній рід | притарабанило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | притарабаньмо | |
2 особа | притарабань | притарабаньте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | притарабанивши |