причавлювати
ПРИЧАВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИЧАВИТИ, чавлю, чавиш; мн . причавлять; док., перех . 1. чим. Придавлювати, притискуючи до чого-небудь. Кузьма підсунувся ще ближче, кинув недокурок на підлогу і причавив його чоботом (Грим., Незакінч. роман, 1962, 29); * Образно. Від заходу повзла густа, чорна хмара й низом своїм, немов підошвою, причавлювала землю (Скл., М. Щорс, 1938, 62); // Натискати всією масою на кого-, що-небудь. Бреус пішов далі цехом, відчуваючи, що його немов причавлює величезна споруда (Скл., Помилка, 1933, 22).
2. Навалившись усією вагою на кого-небудь, калічити, умертвляти. - На маневрах мій чоловік, капітан, .. впав з коня, а натовп причавив його на землі (Н.-Лев., IV, 1956, 277); - Придавлю, причавлю пана, мов змію підколодну! - і руками показав [парубок], як вкоротить життя Стадницькому (Стельмах, Хліб.., 1959, 450).
3. перен . Спричинятися до пригніченого стану; гнітити. Години відпочинку вдома, де для нього готували спокій і тишу - були важкі : гнітила тиша, причавлював спокій (Скл., Помилка, 1933, 63).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причавлюю | причавлюємо |
2 особа | причавлюєш | причавлюєте |
3 особа | причавлює | причавлюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причавлюватиму | причавлюватимемо |
2 особа | причавлюватимеш | причавлюватимете |
3 особа | причавлюватиме | причавлюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | причавлював | причавлювали |
Жіночий рід | причавлювала | |
Середній рід | причавлювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причавлюймо | |
2 особа | причавлюй | причавлюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | причавлюючи | |
Минулий час | причавлювавши |