причвалати
ПРИЧВАЛАТИ, аю, аєш, розм . Док. до чвалати1. Причвалала пішки з Грицем аж із Києва тітка Пріська (Юхвід, Оля, 1959, 151); Зараз ото галасує, витанцьовує на гусениці [бульдозера], а настане вечір, причвалає наш Кузьма до вагончика, як побитий (Гончар, Тронка, 1963, 278); // фам . Прийти куди-небудь, до когось; прибрести. Приїхали [козаки] в той Петербург і до царя причвалали (Укр.. казки, легенди.., 1957, 428); Еней по берегу попхався І сам не знав, куди слонявся, Аж гульк - і в город причвалав (Котл., І, 1952, 71); Зайшов [Данило] у палату до хворого і, не вітаючись, промовив : - Оце вже я й причвалав (Ле, Ю. Кудря, 1956, 147); // фам., рідко . Приїхати куди-небудь. Зразу її хазяйське серце трохи було защеміло на вид тих трьох фіакрів, котрими причвалали гості (Фр., VII, 1951, 95).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причвалаю | причвалаємо |
2 особа | причвалаєш | причвалаєте |
3 особа | причвалає | причвалають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | причвалав | причвалали |
Жіночий рід | причвалала | |
Середній рід | причвалало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | причвалаймо | |
2 особа | причвалай | причвалайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | причвалавши |