причетний
ПРИЧЕТНИЙ, а, е, до кого - чого, рідше кому, чому. Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Жду-жду, одповідають : «Ваше діло передано на дослідування, бо ще знайшовся один причетний до його» (Тесл., З книги життя, 1949, 78); Сагайда від душі радий йому, як радий усьому па світі, що якоюсь мірою причетне до його першого друга, до Брянського (Гончар, III, 1959, 329); Усім, хто причетний до виховання молодого покоління, відомо, як багато важить в системі формування свідомості наших дітей, молоді вивчення рідного краю (Літ. Укр., 31.І 1964, 1); Окремі частини [матерії], як відособити їх, не причетні чуттям організму (Зеров, Вибр., 1966, 185); // у знач. ім . причетний, ного, ч.; причетна, ної, ж.; причетні, них, мн . Людина, яка має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Він одержав приватного листа від графині Евеліни і згори на чистому полі написав : «Вчинити слідство уважно. Винних і причетних суворо покарати» (Рибак, Помилка.., 1956, 257).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | причетний | причетна | причетне | причетні |
Родовий | причетного | причетної | причетного | причетних |
Давальний | причетному | причетній | причетному | причетним |
Знахідний | причетний, причетного | причетну | причетне | причетні, причетних |
Орудний | причетним | причетною | причетним | причетними |
Місцевий | на/у причетному, причетнім | на/у причетній | на/у причетному, причетнім | на/у причетних |