пробачати
ПРОБАЧАТИ1, аю, аєш, недок., ПРОБАЧИТИ, чу, чиш, док., перех., кому і без додатка. Виявляючи поблажливість до кого-небудь, прощати щось; вибачати. [Джонатан:] Сам Годвінсон казав, що коли ти покірно прийдеш, повний каяття і скрухи серця, - він тобі пробачить (Л. Укр., III, 1952, 105); Образи не пробачать [Гамалії], з двох слів у бійку лізуть (Тют., Вир, 1964, 21); - Те, що можна пробачити деяким вашим козакам, того не можна пробачити вам [офіцерам-петлюрівцям].. В трибунал! - наказав Щорс (Довж., І, 1958, 164); От тільки хліба немає, до сухарика забрали окупанти. Хай він [гість] уже пробачить (Гур., Новели, 1951, 20).
Пробачте (пробачайте); Прошу пробачити: а) (кому і без додатка ) уживається як вибачення за що-небудь і зроблене, як вияв перепрошення. [Лев:] Пробачай, що я нагримав зопалу (Л. Укр., III, 1952, 222); - Коли прим'яв тебе, Якове, трохи, пробачай, - покосився на нього Мірошниченко (Стельмах, II, 1962, 12); - Пробачте. Це до мене, - підвівся комісар із-за столу (Тют., Вир, 1964, 362); - А тепер прошу пробачити мені. Я таки справді не хочу запізнитись . - І подала руку (Головко, II, 1957, 489); б) уживається у значенні вставного слова для вираження сумніву, протесту, заперечення, незгоди з чим-небудь і т. ін. [Прочанин:] Чому ж се ти позбувся спадку? А може, ти, пробач, його розтринькав, як то буває молодечий звичай? .. (Л. Укр., III, 1952, 131); [Кічунов:] Вона [практика] має не тільки позитивні якості загальності, але в безпосередній дійсності, від якої ви, Євгене Григоровичу, відірвані, пробачте (Довж., І, 1958, 427); Пробачте (пробачайте) на (цьому (цім)) слові; Пробачте (пробачайте) за грубий вираз кому і без додатка - уживається як форма вибачення за вжиті в розмові різкі або непристойні слова. - А ще що ви будували? - допитується інженер .. - Ще ми, пробачте на слові, з Антошком нужник будували (М. Ю. Тарн., День.., 1963, 26); Забувши тон свій і манери, бліді вилазять [білі] офіцери .. «Ну що ж? Пробачте нам на слові, - вклонився чемно їм Підкова . - До стінки їх» (Сос., II, 1958, 412).
ПРОБАЧАТИ 2, аю, аєш, недок., перех. і без додатка, діал. Пророкувати. Що юнаків жде на світі Поза стінами освіти - Шлях легкий чи темна доля, - Пробачать не наша воля (Щог., Поезії, 1958, 332).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробачаю | пробачаємо |
2 особа | пробачаєш | пробачаєте |
3 особа | пробачає | пробачають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробачатиму | пробачатимемо |
2 особа | пробачатимеш | пробачатимете |
3 особа | пробачатиме | пробачатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | пробачав | пробачали |
Жіночий рід | пробачала | |
Середній рід | пробачало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | пробачаймо | |
2 особа | пробачай | пробачайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | пробачаючи | |
Минулий час | пробачавши |