пробачення
ПРОБАЧЕННЯ, я, с., кому, для кого і без додатка. Прощення за що-небудь учинене; вибачення. Здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його (Коцюб., І, 1955, 136); Нехай пробачення не буде для тирана! Йому пробачення - для всього людства рана (Мисик, Біля криниці, 1967, 348); // за що і без додатка. Звернення до кого-небудь з проханням пробачити за щось учинене; перепрошення. Особа кинула край стола портфель, зняла окуляри і приглядалася до зали, заразом кидаючи до президії чемні слова пробачення за спізнення (Досв., Вибр., 1959, 278); З перепрошенням кинулась пані Стадницька, та й господар, зібгавши гонор, поліз із пробаченням (Стельмах, І, 1962, 16).
Попросити пробачення див. попросити; Попрохати пробачення див. попрохати; Просити (прохати) пробачення в кого, за що і без додатка - те саме, що пробачатися 1. [Раб:] Прибув шляхетний Кай Летіцій, за пізній час він просить пробачення (Л. Укр., II, 1951, 359); Він дивився на неї добрими чистими очима і прохав у неї пробачення, що своєю присутністю спричиняє клопіт (Тют., Вир, 1964, 381); Складати (скласти) пробачення див. складати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пробачення | пробачення |
Родовий | пробачення | пробачень |
Давальний | пробаченню | пробаченням |
Знахідний | пробачення | пробачення |
Орудний | пробаченням | пробаченнями |
Місцевий | на/у пробаченні | на/у пробаченнях |
Кличний | пробачення | пробачення |