провидець
ПРОВИДЕЦЬ, дця, ч., заст., уроч. Те саме, що провісник 1, 2. «Я той, кого ждав світ! Я - месія!» - чув [Врангель] вигуки якогось невідомого .. Справді, хто він міг бути, отой невідомий? Божевільний? Чи справді який-небудь провидець? (Гончар, II, 1959, 380); [Кассандра:] Життя й вогонь дав людям Прометей і знав, що муки ждуть його за теє, провидець мук не одвернув од себе (Л. Укр., II, 1951, 255); Великий і премудрий Арістотелю, не гнівайся на свого вірного раба. Дивися, провидцю, дивися краще (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 23).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | провидець | провидці |
Родовий | провидця | провидців |
Давальний | провидцеві, провидцю | провидцям |
Знахідний | провидця | провидців |
Орудний | провидцем | провидцями |
Місцевий | на/у провидці, провидцеві | на/у провидцях |
Кличний | провидцю | провидці |