провислий
ПРОВИСЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до провиснути.
2. у знач. прикм. Який обвис або прогнувся під дією власної ваги. Ворон опустився на провислий дріт високовольтної лінії (Мушк., День.., 1967, 88); За промерзлою стіною корчми з провислим сволоком, що чудом уціліла на узбочині шляху, стугонів вітер (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | провислий | провисла | провисле | провислі |
Родовий | провислого | провислої | провислого | провислих |
Давальний | провислому | провислій | провислому | провислим |
Знахідний | провислий, провислого | провислу | провисле | провислі, провислих |
Орудний | провислим | провислою | провислим | провислими |
Місцевий | на/у провислому, провислім | на/у провислій | на/у провислому, провислім | на/у провислих |