проводка
ПРОВОДКА, и, ж. 1. Дія за знач. проводити 1, 7.
В середині липня корабель вийде за полярне коло і забезпечуватиме проводку суден (Веч. Київ, 24.V 1957, 1); На підставі всіх зазначених у звіті витрат і підтверджуючих документів обліковець робить по «Прибутково-видатковій книзі комірника» відповідні проводки у видатковій частині (Колг. Укр., 11, 1958, 11).
2. Система проводів (для передач електричного струму). - Та ось бачиш , - показав на дроти хлопець. - Виноград щоразу замикає проводку, і радіо не хоче говорить (Кучер, Голод, 1961, 51); Цілість проводів захованої проводки перевіряють контрольною лампою (Знання.., 8, 1967, 32).
3. спец. Водіння коней ступою для повільного остигання після бігу. Під час проводки вершник править поводами вуздечки (Конярство, 1957, 118).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проводка | проводки |
Родовий | проводки | проводок |
Давальний | проводці | проводкам |
Знахідний | проводку | проводки |
Орудний | проводкою | проводками |
Місцевий | на/у проводці | на/у проводках |
Кличний | проводко | проводки |