прогнутий
ПРОГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до прогнути. Глянув Левко на личко Христини, яка ледве стримувала клубок сміху, на півзаплющені, блискучі од веселих сліз очі, на розгонисті, прогнуті над краями бровенята, що примхливо тремтіли на невисокому чолі, завагався (Стельмах, І, 1962, 53); // у знач. прикм. Прогнуті полиці; Розрізи очей Октава схожі на два листки з прогнутими кінцями (Стельмах, І, 1962, 88).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | прогнутий | прогнута | прогнуте | прогнуті |
Родовий | прогнутого | прогнутої | прогнутого | прогнутих |
Давальний | прогнутому | прогнутій | прогнутому | прогнутим |
Знахідний | прогнутий, прогнутого | прогнуту | прогнуте | прогнуті, прогнутих |
Орудний | прогнутим | прогнутою | прогнутим | прогнутими |
Місцевий | на/у прогнутому, прогнутім | на/у прогнутій | на/у прогнутому, прогнутім | на/у прогнутих |