прогоряти
ПРОГОРЯТИ, яю, яєш і рідко ПРОГОРАТИ, аю, аєш, недок., ПРОГОРІТИ, рю, риш, док. 1. Повністю обвуглюватися або згоряти. В армії сховався [Юрайда] до офіцерської полкової кухні і не раз у нього прогоряла печеня (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 352); Дрова в печі прогоріли; // Закінчувати горіти. Піч прогоріла .
2. Продірявлюватися внаслідок дії вогню; пропалюватися. - Я сів ненароком на жарину .., а штани й прогоріли (Збан., Малин. дзвін, 1958, 167); Дно ковша прогоріло; // Утворюватися внаслідок дії вогню (про діру). У сорочці прогоріла дірка .
3. тільки док. Горіти якийсь час.
4. перен., розм. Зазнаючи невдачі в ділах, ставати банкрутом; розорятися. Якось на гастролях у Москві театр Суслова прогорів і мусив ліквідуватися (Минуле укр. театру, 1953, 99); Прогорівши на молотарках, дід Митро вдався до нової комерції : почав будувати млин-вітряк (Минко, Моя Минківка, 1962, 14); До поділу праці і спеціалізації капіталістів штовхає невблаганне діяння закону вартості, згідно з яким всяке виробництво має бути прибутковим, інакше воно прогорить (Ком. Укр., 9, 1962, 15); // Те саме, що зриватися 6. Сидів він і почував, що його діло прогоряє, а як його направити - він не міг добрати способу (Вас., І, 1959, 87).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогоряю | прогоряємо |
2 особа | прогоряєш | прогоряєте |
3 особа | прогоряє | прогоряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогорятиму | прогорятимемо |
2 особа | прогорятимеш | прогорятимете |
3 особа | прогорятиме | прогорятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прогоряв | прогоряли |
Жіночий рід | прогоряла | |
Середній рід | прогоряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прогоряймо | |
2 особа | прогоряй | прогоряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | прогоряючи | |
Минулий час | прогорявши |