продзижчати
ПРОДЗИЖЧАТИ, чу, чиш, док. 1. тільки 3 ос., неперех. Док. до дзижчати. Спочатку Вася не зрозумів, що це таке продзижчало біля самого його вуха (Собко, Скеля.., 1961, 132); З багатьох заборол продзижчали стріли (Хнжняк, Д. Галицький, 1958, 109).
2. тільки 3 ос., неперех. Пролетіти з дзижчанням. Бджола продзижчала над вухом, ударилася в шибку і впала на підвіконня голічерева, безпорадно перебираючи ніжками (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 356); Продзижчала мимо куля (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 529).
3. перех ., перен., розм. Промовити, виконати що-небудь із дрижанням у голосі. - А співає [Ватя] манерно ще й дзижчить, мов гедзь : дссс... дссс... Не переспівала, а продзижчала усю «Азру» (Н.-Лев., IV, 1956, 138).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзижчу | продзижчимо |
2 особа | продзижчиш | продзижчите |
3 особа | продзижчить | продзижчать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | продзижчав | продзижчали |
Жіночий рід | продзижчала | |
Середній рід | продзижчало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | продзижчімо | |
2 особа | продзижчи | продзижчіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | продзижчавши |