проказаний
ПРОКАЗАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проказати. - Мені коли б оце додому , - чую тихо проказані слова (Кол., На фронті.., 1959, 85); Бригадир Шийка, з кашкетом на самій потилиці, сидів між двома шафами і повторював для всіх проказану інженером лекцію (Панч, II, 1956, 458); * Образно. У вогненний час тяжкої війни, пекучих втрат і величезних потрясінь кіноповість О . Довженка «Україна в огні» була проказана, мов пристрасно-печальне слово про полон Ігорів, проспівана, неначе сумний плач Ярославни (Мист., 3, 1965, 42).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | проказаний | проказана | проказане | проказані |
Родовий | проказаного | проказаної | проказаного | проказаних |
Давальний | проказаному | проказаній | проказаному | проказаним |
Знахідний | проказаний, проказаного | проказану | проказане | проказані, проказаних |
Орудний | проказаним | проказаною | проказаним | проказаними |
Місцевий | на/у проказаному, проказанім | на/у проказаній | на/у проказаному, проказанім | на/у проказаних |