прокуратура
ПРОКУРАТУРА, и, ж. 1. В СРСР та інших соціалістичних країнах - система державних органів, що здійснюють нагляд за точним виконанням законів. Для додержання революційної законності на Україні, як і в інших республіках, були створені спеціальні органи - органи радянської прокуратури (Іст. УРСР, II, 1957, 271); Органи прокуратури реагують на незаконні розпорядження, накази, опротестовують їх, притягують винних за порушення трудового законодавства до відповідальності (Рад. Укр., 30.I 1963, 3); // Місцева установа, що представляє такий орган. - Ваш Ігнатьєв справді тут ні в чому не винний, і ніякого інтересу прокуратура до нього не має (Собко, Справа.., 1959, 135); Прокуратура містилася в двоповерховому будинку напроти обласного суду (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 161).
2. У капіталістичних країнах - один з органів буржуазної держави, що головним чином здійснює функції кримінального переслідування та підтримання обвинувачення в суді.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прокуратура | прокуратури |
Родовий | прокуратури | прокуратур |
Давальний | прокуратурі | прокуратурам |
Знахідний | прокуратуру | прокуратури |
Орудний | прокуратурою | прокуратурами |
Місцевий | на/у прокуратурі | на/у прокуратурах |
Кличний | прокуратуро | прокуратури |