промантачити
ПРОМАНТАЧИТИ, чу, чиш, док. 1. перех. Док. до мантачити. Промантачити косу .
2. перех., перен., розм. Перевести на ніщо, витратити марно що-небудь. - Ви промантачили своє добро так, як і я, та й пішли в старці? (Н.-Лев., IV, 1956, 296); - Ні, не пропив [достатки] я, не прогайнував, не промантачив, не проциндрив без пуття : усе спустив з рук, аби б тільки як-небудь прикрити ваші злидні (П. Куліш, Вибр., 1969, 141).
3. неперех., перен., розм. Пропрацювати де-небудь якийсь час. [Ганджа:] Я сорок п'ять років під землею промантачив! (Мокр., П'єси, 1959, 195).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промантачу | промантачимо |
2 особа | промантачиш | промантачите |
3 особа | промантачить | промантачать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | промантачив | промантачили |
Жіночий рід | промантачила | |
Середній рід | промантачило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | промантачмо | |
2 особа | промантач | промантачте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | промантачивши |