пропажа
ПРОПАЖА, і, ж. 1. Зникнення (звичайно таємниче) кого-, чого-небудь. Аж тут і мій господар, той, що у нього пропажа, протискається, приходить (Фр., II, 1950, 17); В оборі сталася пропажа : зник копчений свинячий кендюх (Ковінька, Кутя.., 1960, 32).
2. Той, хто пропав, зник, або те, що пропало, зникло. Тут якраз ішла бабуся - Аж не віриться самій : - Бий же мене сила вража, Об'явилася пропажа : Це ж озвався козлик мій! (Біл., Пташ. голоси, 1956, 29); Побоюючись, що біля коней може напоротись на засідку, він додумався гукати в лісі свою ялівку. А чого ж! Іде собі вечором чоловік по лісі й гукає свою пропажу [корову] (Стельмах, І, 1962, 501).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пропажа | пропажі |
Родовий | пропажі | пропаж |
Давальний | пропажі | пропажам |
Знахідний | пропажу | пропажі |
Орудний | пропажею | пропажами |
Місцевий | на/у пропажі | на/у пропажах |
Кличний | пропаже | пропажі |