проридати
ПРОРИДАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. і без додатка. Ридаючи, промовити що-небудь. * У порівн. Я мовчки йшов за Галайдою і лють свою на нього ніс .. Спокійно й тихо все було. І я з холодною журбою сказав, неначе проридав : - Ну, повертайся, Галайда, ми поговоримо з тобою (Сос., І, 1957, 444); // перен. Видати звуки, подібні до ридання. Оркестр .. проридав перші такти жалібного маршу (Перв., Дикий мед, 1963, 346).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проридаю | проридаємо |
2 особа | проридаєш | проридаєте |
3 особа | проридає | проридають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проридав | проридали |
Жіночий рід | проридала | |
Середній рід | проридало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проридаймо | |
2 особа | проридай | проридайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проридавши |