пророгація
ПРОРОГАЦІЯ, -ї, ж. 1. У римському праві – продовження строку річної цивільної посади, військового командування або управління провінцією (зазвичай із стратегічних міркувань); пророгація встановлювалася рішенням сенату або, з ініціативи сенату, шляхом плебісциту. 2. У сучасному конституційному праві у ряді країн – прерогатива глави держави, в силу якої він може, не закриваючи сесії парламенту, тимчасово перервати її і відтермінувати; у більшості конституцій передбачено умови, що ускладнюють застосування пророгації. 3. фін. Продовження терміну платежу. 4. У міжнародному праві – договірне визначення підсудності, суперечок по зовнішньоторговельних угод.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | пророгація | пророгації |
Родовий | пророгації | пророгацій |
Давальний | пророгації | пророгаціям |
Знахідний | пророгацію | пророгації |
Орудний | пророгацією | пророгаціями |
Місцевий | на/у пророгації | на/у пророгаціях |
Кличний | пророгаціє | пророгації |