проруб
ПРОРУБ, у, ч . 1. Отвір, прорубаний у кризі замерзлої водойми; ополонка. Лисиця в прорубі впіймала велику щуку (Три золоті сл., 1968, 232); Біля прорубів гурт бабів шмаття пере (Кир., Вибр., 1960, 383).
2. рідко. Те саме, що проріз 4. Широкий і приземистий будинок з сірими дерев'яними стінами та чорними прорубами вікон був схожий на великого крука (Чорн., Визвол. земля, 1959, 28); Вони [ворота] важко висіли в прорубі валу (Загреб., Диво, 1968, 100).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проруб | проруби |
Родовий | прорубу | прорубів |
Давальний | прорубові, прорубу | прорубам |
Знахідний | проруб | проруби |
Орудний | прорубом | прорубами |
Місцевий | на/у прорубі | на/у прорубах |
Кличний | прорубе | проруби |