прорікання
ПРОРІКАННЯ, я, с. Дія за знач. прорікати. - Рийте, рийте, ваші благородія , - глумливо кидав він Дьяконову та іншим . - Тільки чи довго тут будете володіти і княжити? - Дьяконов волів би краще не слухати похмурих його прорікань, бо, як не дивно, але Васька Лобатий .. не раз уже виявлявся правим (Гончар, II, 1959, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прорікання | прорікання |
Родовий | прорікання | прорікань |
Давальний | проріканню | проріканням |
Знахідний | прорікання | прорікання |
Орудний | проріканням | проріканнями |
Місцевий | на/у проріканні | на/у проріканнях |
Кличний | прорікання | прорікання |