просихати
ПРОСИХАТИ, аю, аєш, недок., ПРОСОХНУТИ і ПРОСОХТИ, хну, хнеш, док. 1. Ставати сухим, позбуватися вологи; просушуватися. «Створивши світ, подумав бог Про створення людини, І от узяв та накопав Пудів з чотири глини,.. Зліпив Адама й під тинок Поставив просихати ..» (Сам., І, 1958, 249); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла : дороги просихали, ставало легше іти (Тют., Вир, 1964, 356); Упинились таки сльози в Горпини, щоки просохли, хоч і червоніли, одні вії були мокрі (Мирний, І, 1954, 224); - Таки встаньте! - ствердив і Матвій Боцюн, в руці якого вже набіло просохло весло (Стельмах, І, 1962, 628); // безос. Незабаром розтане сніг, вкриються багнюками дороги, не один тиждень чекай, поки просохне (Шиян, Баланда, 1957, 49).
@ Очі [не] просихають (просохли) у кого - [не] перестає плакати хто-небудь. - На війні до всього звикнеш. Нашого брата стільки перемолотило, що якби за кожним плакав - очі б не просихали (Тют., Вир, 1964, 381); Просохли очі у вдови. Неначе в бога за дверима, У зятя та в сина Стара собі спочиває (Шевч., II, 1963, 270).
2. Випаровуватися (про воду або іншу рідину); висихати. Вода не просихала, мабуть, під тоненьким пластом чорнозему була така глина, що не пропускала воду (Фр., II, 1950, 379); Чоловік провів рукою, на якій щойно просох піт скотини, по щоках жінки (Стельмах, І, 1962, 427).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просихаю | просихаємо |
2 особа | просихаєш | просихаєте |
3 особа | просихає | просихають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просихатиму | просихатимемо |
2 особа | просихатимеш | просихатимете |
3 особа | просихатиме | просихатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | просихав | просихали |
Жіночий рід | просихала | |
Середній рід | просихало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просихаймо | |
2 особа | просихай | просихайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | просихаючи | |
Минулий час | просихавши |