проскреготати
ПРОСКРЕГОТАТИ, очу, очеш і ПРОСКРЕГОТІТИ, очу, отиш, док. 1. неперех. Док. до скреготати, скреготіти. Того дня тільки двічі проскреготіли двері в камеру (Збан., Єдина, 1959, 59); Розбігаються [біляки] до танків, зникають в броньованих їхніх нутрощах .., щоб, нестерпним скреготом проскреготівши через село,.. з'явитися на світанні в осіннім .. степу під Каховкою... (Гончар, II, 1959, 374).
2. перен., перех. Сказати, вимовити що-небудь різким, неприємним голосом. «Дурна!» - проскреготав [Тадеуш] і, тупнувши ногою, Пішов невірною, турботною ходою (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 248).
3. неперех. Скреготати, скреготіти якийсь час.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проскрегочу | проскрегочемо |
2 особа | проскрегочеш | проскрегочете |
3 особа | проскрегоче | проскрегочуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проскреготав | проскреготали |
Жіночий рід | проскреготала | |
Середній рід | проскреготало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проскрегочімо | |
2 особа | проскрегочи | проскрегочіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проскреготавши |