проскімлити
ПРОСКІМЛИТИ, лю, лиш, док. 1. перех. і неперех. Док. до скімлити. - Вельми добру річ ти нараяв , - сказав підбадьорливо Сивоок, але Лучук глибше западав у зневіру . - Де там! - проскімлив він . - Нічого не вийде! (Загреб., Диво, 1968, 150); // безос . - Дайте хоч закурити , - жалібно проскімлило з-за дверей (Тют., Вир, 1964, 305).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проскімлю | проскімлимо |
2 особа | проскімлиш | проскімлите |
3 особа | проскімлить | проскімлять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | проскімлив | проскімлили |
Жіночий рід | проскімлила | |
Середній рід | проскімлило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | проскімлімо | |
2 особа | проскімли | проскімліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | проскімливши |