просліджувати
ПРОСЛІДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ПРОСЛІДИТИ, джу, диш, док., перех. і неперех. 1. Дивитися на що-небудь, що переміщується, рухається. Старець прослідив очима барку, поки за скалою не сховалась аж у пристань (Фр., XI, 1952, 205).
2. Стежити за ким-небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін. [Томко:] Одному тобі найкраще прослідити Микитюка, бо він не знає тебе (Ірчан, І, 1958, 176).
3. Вивчаючи, досліджуючи тощо, встановлювати хід розвитку, зміни і т. ін. чого-небудь. Батьків батько був у Лебедині шевцем. Материн батько був у Груні хліборобом. Глибшої генеалогії не довелося мені прослідити (Вишня, І, 1956, 3).
4. Іти слідом за ким-небудь. За нею ходив гречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки (Чуб., III, 1872, 315).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просліджую | просліджуємо |
2 особа | просліджуєш | просліджуєте |
3 особа | просліджує | просліджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просліджуватиму | просліджуватимемо |
2 особа | просліджуватимеш | просліджуватимете |
3 особа | просліджуватиме | просліджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | просліджував | просліджували |
Жіночий рід | просліджувала | |
Середній рід | просліджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | просліджуймо | |
2 особа | просліджуй | просліджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | просліджуючи | |
Минулий час | просліджувавши |