прослідок
ПРОСЛІДОК, дку, ч., розм. Те саме, що слід1. Прослідок по дорозі видко (Сл. Гр.); Зачхав, запирхав трактор з-під повітки .., Пустив димок і дрібно загурчав І, на шляху мережані прослідки Лишаючи, у степ селом помчав (Вирган, В розп. літа, 1959, 124); Пам'ятки (всі - церковнослов'янські ), де є підстави припускати принаймні прослідки живого українського наголошення, не старіші за другу половину XVI ст. (Пит. походж. укр. мови, 1956, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | прослідок | прослідки |
Родовий | прослідку | прослідків |
Давальний | прослідкові, прослідку | прослідкам |
Знахідний | прослідок | прослідки |
Орудний | прослідком | прослідками |
Місцевий | на/у прослідку | на/у прослідках |
Кличний | прослідку | прослідки |