прохворостити
ПРОХВОРОСТИТИ, ощу, остиш, перех., розм. Док. до хворостити. Треба простить або прохворостить (Укр.. присл.., 1963, 140); - Ти йому [панові] остив .. І .. він тебе за те й прохворостив (Г.-Арт., Байки.., 1958, 53); - Як прохворощу, то будеш знати! - урядник люто підняв нагайку, махнув нею в повітрі (Стельмах, Хліб.., 1959, 471).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохворощу | прохворостимо |
2 особа | прохворостиш | прохворостите |
3 особа | прохворостить | прохворостять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прохворостив | прохворостили |
Жіночий рід | прохворостила | |
Середній рід | прохворостило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохворостімо | |
2 особа | прохворости | прохворостіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прохворостивши |