проходка
ПРОХОДКА, я, ж. 1. спец. Дія за знач. проходити 7. Потужні потоки гарячого повітря кришать мінерал і скидають його в рудоспуск по свердловині, що утворилася під час проходки (Знання.., 9, 1971, 7); Пройдено вже ствол і почато проходку головного штрека (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 30).
2. розм. Те саме, що прогулянка. Михайла Андрійовича не було, ходив у проходку (Вовчок, VI, 1956, 352); В проходку ходять, як пави, по центральній вулиці містечка дівчата в рясних стрічках (Гончар, III, 1959, 331).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | проходка | проходки |
Родовий | проходки | проходок |
Давальний | проходці | проходкам |
Знахідний | проходку | проходки |
Орудний | проходкою | проходками |
Місцевий | на/у проходці | на/у проходках |
Кличний | проходко | проходки |