прохрипіти
ПРОХРИПІТИ, плю, пиш, док. 1. неперех . Док. до хрипіти. Дзвоник прохрипів. То був знак, що надходить чужий мужчина (Коцюб., І, 1955, 287); Великий годинник у дерев'яній оправі прохрипів, потім, немов вагаючись, пробив дванадцяту (Зар., Світло, 1961, 95); Десь прохрипів гірський ведмедик, потягаючись після сну (Досв., Гюлле, 1961, 147).
2. перех . Промовити що-небудь хрипким голосом. Василь прохрипів ледве чутно : - Водиці, водиці! (Фр., І, 1955, 175); - Не будемо ворогами , - прохрипів глухо Антонас (Ірчан, II, 1958, 303).
3. неперех . Хрипіти якийсь час. Застудився і прохрипів цілий тиждень .
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохриплю | прохрипимо |
2 особа | прохрипиш | прохрипите |
3 особа | прохрипить | прохриплять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | прохрипів | прохрипіли |
Жіночий рід | прохрипіла | |
Середній рід | прохрипіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | прохрипімо | |
2 особа | прохрипи | прохрипіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | прохрипівши |